канапа
КАНА́ПА, и, ж. Те саме, що дива́н.
В кутку на канапі.. сиділа пані Констанція і розкладала пасьянс (Коцюб., II, 1955, 247);
Іван Васильович ліг на канапу та й задрімав (Вишня, II, 1956, 76);
Жінки прибирали з столу, а які сиділи на оксамитовій канапі і щось собі гомоніли (Головко, II, 1957, 52).
Словник української мови (СУМ-11)