кант
КАНТ¹, а, ч.
1. Кольоровий шнурок або вузька смужка тканини іншого кольору, яку вшивають у борти, у шви одягу, найчастіше — форменого; облямівка.
Сухий дідок завжди був у сукняній куртці з синіми кантами (Панч, На калин. мості, 1965, 303);
Черниш був у новому кітелі, в синьому з кантами галіфе (Гончар, І, 1954, 194);
// Смужка, що облямовує малюнок, фотокартку тощо.
2. спец. Ребро, пруг дошки, бруса тощо.
Сподом [у будці] прибиті тріски, мов до підвалини, до трьох дощин, що стояли лігма, кантом догори (Март., Тв., 1954, 304).
КАНТ², а, ч., заст. Хвальна врочиста пісня духовного або світського змісту.
Співали під вікном канти, а старий слухав (Мирний, III, 1954, 210);
Мисливський хист юних паливод.. був відповідно оспіваний у тогочасних піснях і кантах (Ю. Янов., II, 1954, 195);
У музичному побуті XVIII ст. досить широко звучали світські канти з шкільних вистав (Нар. тв. та етн., 4, 1968, 58).
Словник української мови (СУМ-11)