кант
• кант
(від. лат. canlus — спів, пісня)
- жанр давньої одичної поезії, віршований твір, складений з нагоди урочистої події чи свята; хорова пісня без супроводу. На Україні з'явився в кін. 16 — на поч. 17 ст. Авторами та виконавцями К. були вчителі співу, бурсаки, мандрівні дяки, лірники, паломники та ін. Входив до складу вертепу та шкільних вистав. Виконувався на відому чи нову мелодію здебільшого мінорного ладу. Мав куплетну форму, чіткий ритм. Споріднений з духовними піснями, псалмами. Пізніше набув форми романсу. Багато К. увійшло до "Богогласника". Особливо поширився у 18 ст., коли вийшов за рамки реліг.-моралізаторської тематики. К. складали Димитрій Туптало, Г. Сковорода ("Ах, ушли ж мои літа, як вихор з круга світа") та ін.
♦ Вид.: Український кант XVII — XVIII століть. К., 1990.
■ Літ.: Перетц В. Н. Малорусские вирши и песни в записях XVI — XVIII вв. СПБ, 1899; Нудьга Г. Пісні та романси українських поетів, т. 1. К., 1956; Івченко Л. В. Український кант і народна пісня. "Народна творчість та етнографія", 1988, № 3.
М. М. Сулима.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)