1. Українська літературна енциклопедія

кант

• кант

(від. лат. canlus — спів, пісня)

- жанр давньої одичної поезії, віршований твір, складений з нагоди урочистої події чи свята; хорова пісня без супроводу. На Україні з'явився в кін. 16 — на поч. 17 ст. Авторами та виконавцями К. були вчителі співу, бурсаки, мандрівні дяки, лірники, паломники та ін. Входив до складу вертепу та шкільних вистав. Виконувався на відому чи нову мелодію здебільшого мінорного ладу. Мав куплетну форму, чіткий ритм. Споріднений з духовними піснями, псалмами. Пізніше набув форми романсу. Багато К. увійшло до "Богогласника". Особливо поширився у 18 ст., коли вийшов за рамки реліг.-моралізаторської тематики. К. складали Димитрій Туптало, Г. Сковорода ("Ах, ушли ж мои літа, як вихор з круга світа") та ін.

♦ Вид.: Український кант XVII — XVIII століть. К., 1990.

■ Літ.: Перетц В. Н. Малорусские вирши и песни в записях XVI — XVIII вв. СПБ, 1899; Нудьга Г. Пісні та романси українських поетів, т. 1. К., 1956; Івченко Л. В. Український кант і народна пісня. "Народна творчість та етнографія", 1988, № 3.

М. М. Сулима.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кант — Кант: — тут: гострий кут гори [51] — хвальна врочиста пісня духовного або світського змісту [54] Словник з творів Івана Франка
  2. Кант — Кант прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  3. кант — Облямівка; (дошки) ребро, пруг; МИСТ. канта, пісня; кантик. Словник синонімів Караванського
  4. Кант — Кант Іммануїл (1724–1804) — німецький філософ. Народився і помер у Кенігсберзі (Східна Пруссія). Найвідоміші його твори – три «Критики»: «Критика чистого розуму» (1781), «Критика практичного розуму» (1788) і «Критика здатності до судження» (1790). Енциклопедія політичної думки
  5. кант — див. облямівка Словник синонімів Вусика
  6. кант — I -а, ч. 1》 Кольоровий шнурок або вузька смужка тканини іншого кольору, яку вшивають у борти, у шви одягу, найчастіше – форменого; облямівка. || Смужка, що облямовує малюнок, фотокартку тощо. 2》 спец. Ребро, пруг дошки, бруса тощо. II -а... Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. кант — див. кайма Словник чужослів Павло Штепа
  8. кант — (лат. cantus — пісня) — старовинна триголосна куплетна пісня, яка виконувалась ансамблем співаків або хором без інструментального супроводу. Відомий з XVI ст. в Польщі, дещо пізніше — в Україні, а з другої половини XVII ст. — в Росії. Словник-довідник музичних термінів
  9. кант — (< лат. cantus — спів, пісня), -а, ч. Жанр давньої одичної поезії, віршований твір, складений з нагоди урочистої події чи свята; хорова пісня без супроводу. Там буриться похмурий амарант і айстри у покірній непокорі, останні долітовують прозорі дні вересня – ясноджерельний кант. (П-1:61). Словник поетичної мови Василя Стуса
  10. кант — кант 1. край, ріг (м, ср, ст): Марчик так плаче, зашпортався, вдарився до столу, в сам кант (Авторка) 2. запрасована лінія, стрілка (перев. на штанах)(м, ср, ст) ◊ на кант... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  11. Кант — (Kant) Іммануїл, 1724-1804, нім. філософ, засновник трансцендентального ідеалізму; проголошував, нібито пізнання можливе тому, що людський розум нав'язує непізнаваним самим собою речам апріорні форми й категорії... Універсальний словник-енциклопедія
  12. Кант — див. Кант, Іммануїл Філософський енциклопедичний словник
  13. кант — ОБЛЯМІ́ВКА (оздоблення у вигляді вишивки, смужки тканини, хутра і т. ін. на місцях стику або по краях одягу, взуття і т. ін.), ЛЯМІВКА, О́БВІ́ДКА, ОТОРО́ЧКА (ОБТОРО́ЧКА рідше), КАЙМА́, КАНТ, ЛИ́ШТВА, ОБШИ́ВКА, ОБШИТТЯ́, ОКАНТО́ВКА (ОБКАНТО́ВКА розм. Словник синонімів української мови
  14. кант — КАНТ¹, а, ч. 1. Кольоровий шнурок або вузька смужка тканини іншого кольору, яку вшивають у борти, у шви одягу, найчастіше — форменого; облямівка. Сухий дідок завжди був у сукняній куртці з синіми кантами (Панч, На калин. Словник української мови в 11 томах