1. Великий тлумачний словник сучасної мови

кант

I -а, ч.

1》 Кольоровий шнурок або вузька смужка тканини іншого кольору, яку вшивають у борти, у шви одягу, найчастіше – форменого; облямівка.

|| Смужка, що облямовує малюнок, фотокартку тощо.

2》 спец. Ребро, пруг дошки, бруса тощо.

II -а, ч.

1》 Старовинна триголосна пісня, що виконувалася ансамблем співаків або хором без інструментального супроводу.

2》 Хвальна врочиста пісня духовного або світського змісту.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кант — Кант: — тут: гострий кут гори [51] — хвальна врочиста пісня духовного або світського змісту [54] Словник з творів Івана Франка
  2. Кант — Кант прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  3. кант — Облямівка; (дошки) ребро, пруг; МИСТ. канта, пісня; кантик. Словник синонімів Караванського
  4. Кант — Кант Іммануїл (1724–1804) — німецький філософ. Народився і помер у Кенігсберзі (Східна Пруссія). Найвідоміші його твори – три «Критики»: «Критика чистого розуму» (1781), «Критика практичного розуму» (1788) і «Критика здатності до судження» (1790). Енциклопедія політичної думки
  5. кант — див. облямівка Словник синонімів Вусика
  6. кант — див. кайма Словник чужослів Павло Штепа
  7. кант — (лат. cantus — пісня) — старовинна триголосна куплетна пісня, яка виконувалась ансамблем співаків або хором без інструментального супроводу. Відомий з XVI ст. в Польщі, дещо пізніше — в Україні, а з другої половини XVII ст. — в Росії. Словник-довідник музичних термінів
  8. кант — (< лат. cantus — спів, пісня), -а, ч. Жанр давньої одичної поезії, віршований твір, складений з нагоди урочистої події чи свята; хорова пісня без супроводу. Там буриться похмурий амарант і айстри у покірній непокорі, останні долітовують прозорі дні вересня – ясноджерельний кант. (П-1:61). Словник поетичної мови Василя Стуса
  9. кант — кант 1. край, ріг (м, ср, ст): Марчик так плаче, зашпортався, вдарився до столу, в сам кант (Авторка) 2. запрасована лінія, стрілка (перев. на штанах)(м, ср, ст) ◊ на кант... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. кант — • кант (від. лат. canlus — спів, пісня) - жанр давньої одичної поезії, віршований твір, складений з нагоди урочистої події чи свята; хорова пісня без супроводу. На Україні з'явився в кін. 16 — на поч. 17 ст. Авторами та виконавцями... Українська літературна енциклопедія
  11. Кант — (Kant) Іммануїл, 1724-1804, нім. філософ, засновник трансцендентального ідеалізму; проголошував, нібито пізнання можливе тому, що людський розум нав'язує непізнаваним самим собою речам апріорні форми й категорії... Універсальний словник-енциклопедія
  12. Кант — див. Кант, Іммануїл Філософський енциклопедичний словник
  13. кант — ОБЛЯМІ́ВКА (оздоблення у вигляді вишивки, смужки тканини, хутра і т. ін. на місцях стику або по краях одягу, взуття і т. ін.), ЛЯМІВКА, О́БВІ́ДКА, ОТОРО́ЧКА (ОБТОРО́ЧКА рідше), КАЙМА́, КАНТ, ЛИ́ШТВА, ОБШИ́ВКА, ОБШИТТЯ́, ОКАНТО́ВКА (ОБКАНТО́ВКА розм. Словник синонімів української мови
  14. кант — КАНТ¹, а, ч. 1. Кольоровий шнурок або вузька смужка тканини іншого кольору, яку вшивають у борти, у шви одягу, найчастіше — форменого; облямівка. Сухий дідок завжди був у сукняній куртці з синіми кантами (Панч, На калин. Словник української мови в 11 томах