кантувати

КАНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.

1. Обшивати, облямовувати кантом ( див. кант¹ 1) що-небудь.

Кантувати комір мундира; Кантувати фотографію.

2. спец. Обтісувати по краях дошку, брус тощо, роблячи кант ( див. кант¹ 2).

3. спец. Перевертати під час пересування (про вантаж).

Та де вже його кантувати тринадцятилітньому хлопчині? Соває ломиком, а злиток не ворушиться (Руд., Вітер.., 1958, 245).

Значення в інших словниках

1. кантувати — кантува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. кантувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Обшивати, облямовувати кантом (див. кант I 1)) що-небудь. Кантувати комір мундира. Кантувати фотографію. 2》 спец. Обтісувати по краях дошку, брус тощо, роблячи кант (див. кант I 2)). 3》 спец. Перевертати під час пересування (про вантаж).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кантувати — КАНТУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., що, спец. Перевертати заготівки, деталі, вироби при обробленні або вантаж при переміщенні. Та де вже його кантувати тринадцятилітньому хлопчині? Соває ломиком, а злиток не ворушиться (М.  Словник української мови у 20 томах
4. кантувати — кантува́ти 1. обертати, повертати іншим боком (ст) 2. обдурювати (ст) 3. підмовляти, підбурювати (ст) 4. робити різкі, дошкульні зауваження; сварити, ганьбити (ст)|| = бештати  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. кантувати — ОБЛЯМО́ВУВАТИ (оздоблювати облямівкою), ОТОРО́ЧУВАТИ (ОБТОРО́ЧУВАТИ), ЛЯМУВА́ТИ, ОКАНТО́ВУВАТИ (ОБКАНТО́ВУВАТИ розм. рідше), КАНТУВА́ТИ розм., ОБВО́ДИТИ розм., ТОРОЧИ́ТИ рідше, ОБШИВА́ТИ рідше. — Док.  Словник синонімів української мови