каолін

КАОЛІ́Н, у, ч. Біла вогнетривка глина, що використовується для виготовлення фарфорового та фаянсового посуду, у паперовому виробництві тощо; порцелянова глина.

З каоліну виготовляється переважна більшість фарфорових, фаянсових, керамічних виробів. Застосовується він в алюмінієвій, гумовій, кабельній, целюлозно-паперовій промисловості (Роб. газ., 11.VIII 1965, 1);

Тут [на Київщині й Житомирщині ] знаходяться багаті родовища каолінів (Цюпа, Україна.., 1960, 148).

Значення в інших словниках

1. каолін — каолі́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. каолін — див. глина  Словник синонімів Вусика
3. каолін — Каолин — kaolin — Kaolin — гірська порода, що складається переважно з каолініту, білого кольору. Від назви місцевості Каолін у Китаї. Має високу вогнетривкiсть та низьку пластичнiсть.  Гірничий енциклопедичний словник
4. каолін — -у, ч. Біла вогнетривка глина, що використовується для виготовлення фарфорового та фаянсового посуду, у паперовому виробництві тощо; порцелянова глина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. каолін — Білоглина  Словник чужослів Павло Штепа
6. каолін — каолі́н гірська порода, що складається переважно з каолініту, білого кольору. Використовують у паперовій, гумовій та інших галузях промисловості, керамічному виробництві. Від назви місцевості Каолін у Китаї.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. каолін — Осадова гірська глиниста порода, що складається переважно з каолініту; білий або жовтуватий; сировина керамічної промисловості (виготовлення фарфору, фаянсу); в Україні — Вінницька, Дніпропетровська, Запорізька, Черкаська, Донецька обл.  Універсальний словник-енциклопедія
8. каолін — ГЛИ́НА (гірська порода, яка з водою утворює пластичну масу), СКУДЕ́ЛЬ заст.; ПОБІ́Л, ПОБІ́ЛКА (біла); МАСЛЯ́НКА (жирна біла); КАОЛІ́Н книжн., ГЛИ́НКА розм. (вогнетривка біла); ГЛЕЙ (пластична сірого, червоного або інших кольорів).  Словник синонімів української мови
9. каолін — Каолі́н, -ну, -нові; каолі́новий, -на  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)