капище

КА́ПИЩЕ, а, с. Поганський храм у східних і прибалтійських слов’ян дохристиянського часу.

[Годвінсон:] В гостину не прийшли б ми в сюю хату, але повинність вища може змусить і в капище зайти (Л. Укр., III, 1952, 63);

Від сторони ріки здіймалося капище Перуна (Оп., Іду.., 1958, 165);

У східних слов’ян дохристиянської епохи існували капища, або святилища (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 495).

Значення в інших словниках

1. капище — ка́пище іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. капище — Поганський храм <�божниця, святилище>.  Словник синонімів Караванського
3. капище — -а, с. Поганський храм у східних і прибалтійських слов'ян дохристиянського часу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. капище — Місце, на якому приносилися жертви поганським богам; поганський (язичницький) храм, зображення, статуя, ідол  Словник застарілих та маловживаних слів
5. капище — Культова споруда у сх. та прибалтійських слов'ян до прийняття християнства; переважно двоскатний оздоблений дашок на стовпах, споруджений над ідолами.  Універсальний словник-енциклопедія
6. капище — Стародавнє слов'янське святилище зі статуями божеств і жертовниками у поганські часи. У східних слов'ян в його центрі встановлювалася дерев'яна статуя бога грому й блискавок Перуна.  Архітектура і монументальне мистецтво
7. капище — Капище, -ща с. Капище. Росердили його (Бога) своїми кашицами. К. Псалт. 182.  Словник української мови Грінченка