капосний
КА́ПОСНИЙ, а, е, розм.
1. Який завдає прикрощів, з яким пов’зані неприємності; поганий.
Карпо загадував людям на роботу і попереду усього звелів скопать той капосний горбик на горі (Н.-Лев., II, 1956, 367);
Капосне ластовиння на переніссі могло зашкодити їй [Марині] (Дмит., Наречена, 1959, 149);
— Марнуємо час, батьку, — заговорив.. осаул, озираючи вороже стовпище. — Коли б не довелося накивати п’ятами на ці капосні Бендери (Добр., Очак. розмир, 1965, 232);
// Неприємний.
Дуже б я хотіла дістатись до Вашої Азії, може, й дісталась би, якби не ті капосні слабості (Л. Укр., V, 1956, 31);
Я більшу частину того капосного боргу, про який писав, виплатив (Сам., II, 1958, 478).
2. Який робить погані, підступні вчинки, неприємності або здатний на них; шкідливий.
— Не кажіть нічого! То не люди добрі, то гадюки капосні! (Мирний, IV, 1955, 220);
Не було листа нині від тебе. То, певно, капосна пошта робить (Коцюб., III, 1956, 178);
Стигнуть у вас у садку вишні… А птиця капосна насідає, викльовує… Не набігатися, не накишкатися… (Вишня, І, 1956, 126).
Словник української мови (СУМ-11)