капосник

КА́ПОСНИК, а, ч., зневажл. Той, хто робить капості.

Галя мовчить, насупилась.— Той капосник зобижав (Мирний, IV, 1955, 106).

Значення в інших словниках

1. капосник — ка́посник іменник чоловічого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. капосник — Пустун, каверзник, ЗБИТОШНИК; пор. ШИБЕНИК.  Словник синонімів Караванського
3. капосник — див. бешкетник  Словник синонімів Вусика
4. капосник — -а, ч., зневажл. Той, хто робить капості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. капосник — НЕГІ́ДНИК (безчесна, підла людина), МЕРЗО́ТНИК, ПОГА́НЕЦЬ підсил. розм., ПАРАЗИ́Т підсил. розм.; ПІДЛО́ТНИК, ЛИЧИ́НА, ГАДЮ́КА, ГАД, ГА́ДИНА, ЗМІЯ́, ЗМІЙ, ЗМІЮ́КА підсил. (лайл. і зневажл. — про злу, підступну людину); КА́ПОСНИК розм.  Словник синонімів української мови
6. капосник — Ка́посник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. капосник — Капосник, -ка м. Пакостникъ.  Словник української мови Грінченка