капосник
КА́ПОСНИК, а, ч., зневажл. Той, хто робить капості.
Галя мовчить, насупилась.— Той капосник зобижав (Мирний, IV, 1955, 106).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- капосник — ка́посник іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
- капосник — Пустун, каверзник, ЗБИТОШНИК; пор. ШИБЕНИК. Словник синонімів Караванського
- капосник — див. бешкетник Словник синонімів Вусика
- капосник — -а, ч., зневажл. Той, хто робить капості. Великий тлумачний словник сучасної мови
- капосник — НЕГІ́ДНИК (безчесна, підла людина), МЕРЗО́ТНИК, ПОГА́НЕЦЬ підсил. розм., ПАРАЗИ́Т підсил. розм.; ПІДЛО́ТНИК, ЛИЧИ́НА, ГАДЮ́КА, ГАД, ГА́ДИНА, ЗМІЯ́, ЗМІЙ, ЗМІЮ́КА підсил. (лайл. і зневажл. — про злу, підступну людину); КА́ПОСНИК розм. Словник синонімів української мови
- капосник — Ка́посник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- капосник — Капосник, -ка м. Пакостникъ. Словник української мови Грінченка