капітул
КАПІ́ТУЛ, у, ч.
1. церк. Духовна колегія при католицькому або англіканському єпископі.
Коперник жив в Ольштині.. і був управителем володінь вармійського капітулу (Веч. Київ, 5. VIII 1971, 4).
2. іст. Збори членів чернецького або рицарського ордену, а також його керівний орган.
[Анна:] Ви йдете? [Командор:] Так, на раду капітулу, як часом запізнюся, то не ждіть (Л. Укр., III, 1952, 382);
// Приміщення, де відбувались такі збори.
3. У дореволюційній Росії — установа, що займалася нагородженням орденами.
1797 р. Павло І створив «Капітул російських орденів» — установу, що відала всіма нагородними справами (Наука.., 7, 1967, 45).
Словник української мови (СУМ-11)