капітулювати
КАПІТУЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. і док.
1. Припинивши збройний опір, здаватися переможцеві на певних умовах, запропонованих ним; віддаватися на ласку переможця.
Уже дійшли відомості, що взято Кишинів, Ясси, що Румунія капітулює, але це були поки що тільки чутки (Гончар, І, 1954, 50);
Закінчилась найтяжча і найбільш кровопролитна війна в історії.. Фашистська Німеччина беззастережно капітулювала (Літ. Укр., 12.V 1965, 1).
2. перен. Відмовлятися від дальшої боротьби проти когось, чогось; визнавати своє безсилля в чомусь.
Щодо роботи зараз — капітулював (Еллан, II, 1958, 201);
Капітулювати перед труднощами.
Словник української мови (СУМ-11)