Значення в інших словниках карання — кара́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови карання — (дія) покарання, накладання кари, з. карність; (наруга) катування, мордування. Словник синонімів Караванського карання — -я, с. Дія за знач. карати. Великий тлумачний словник сучасної мови карання — МУ́КА (стан, зумовлений фізичними болями, душевними переживаннями тощо), МУ́КИ, СТРАЖДА́ННЯ, ТОРТУ́РИ (ТОРТУ́РА рідше), МОРДУВА́ННЯ, БОЛІ́ННЯ, КАРА́ННЯ, КАТУВА́ННЯ, МИТА́РСТВО книжн., ГРИЗО́ТА розм., ГРИ́ЖА діал. (важкі переживання). Словник синонімів української мови карання — Кара́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.) карання — Кара́ння, -ня с. Наказаніе. Не боже карання, своє дуровання. Ном. № 7044. Словник української мови Грінченка