карання
КАРА́ННЯ, я, с. Дія за знач. кара́ти.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- карання — кара́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- карання — (дія) покарання, накладання кари, з. карність; (наруга) катування, мордування. Словник синонімів Караванського
- карання — -я, с. Дія за знач. карати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- карання — МУ́КА (стан, зумовлений фізичними болями, душевними переживаннями тощо), МУ́КИ, СТРАЖДА́ННЯ, ТОРТУ́РИ (ТОРТУ́РА рідше), МОРДУВА́ННЯ, БОЛІ́ННЯ, КАРА́ННЯ, КАТУВА́ННЯ, МИТА́РСТВО книжн., ГРИЗО́ТА розм., ГРИ́ЖА діал. (важкі переживання). Словник синонімів української мови
- карання — Кара́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- карання — Кара́ння, -ня с. Наказаніе. Не боже карання, своє дуровання. Ном. № 7044. Словник української мови Грінченка