караний
КА́РАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до кара́ти.
До осіб, взятих на поруки, не завжди висувають належні вимоги, і вони, відчуваючи свою безвідповідальність і безкарність, ..роблять антигромадські вчинки, в тому числі й карані в кримінальному порядку (Ком. Укр., 1, 1966, 36);
[Суд:] Я тебе питаюся, чи ти був караний, то значить чи ти сидів у арешті? (Март., Тв., 1954, 90);
— Грішниця я,— буркотіла стара.— Велика грішниця. Вже карана й перекарана: і богом, і чортом (Баш, На.. дорозі, 1967, 225).
2. у знач. прикм. Якого треба карати, який підлягає покаранню.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- караний — ка́раний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- караний — Ка́раний. Оштрафований. Кого подибле Старшина цілком п'яного, того повинна подати до Суду, а він буде караний грішми аж до 100 кор[он], але не лиш він, а і той шинькар, що єго так вчастував. Українська літературна мова на Буковині
- караний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до карати. 2》 у знач. прикм. Якого треба карати, який підлягає покаранню. Великий тлумачний словник сучасної мови