караний
Ка́раний. Оштрафований. Кого подибле Старшина цілком п'яного, того повинна подати до Суду, а він буде караний грішми аж до 100 кор[он], але не лиш він, а і той шинькар, що єго так вчастував. Як нема відки взяти кару грошеву, то кару змінити можна на арешт до одного місяця (См.-Стоцький, Громада, 16)
// пол. karać — накладати кару (штраф).
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- караний — ка́раний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- караний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до карати. 2》 у знач. прикм. Якого треба карати, який підлягає покаранню. Великий тлумачний словник сучасної мови
- караний — КА́РАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до кара́ти. До осіб, взятих на поруки, не завжди висувають належні вимоги, і вони, відчуваючи свою безвідповідальність і безкарність, .. Словник української мови в 11 томах