1. Українська літературна мова на Буковині

кара

Ка́ра. Штраф. Марки почтові мусять бути приліплені тільки на передній (адресовій) стороні письма, инакше прийдесь адресатам платити кару (Б., 1895, 11, 4); Хто продає м’ясо з такої худобини, що не була оглядана, той тратить все м ясо і буде ще окрім того караний за першим разом карою від 50 кор[он] до 400 кор [он], за другим разом подвійно, а за третим тратить право купецтва. Про таке переступство повинен двірник зараз донести Судови (См.-Стоцький, Громада, 14); [Речинець] може, приміром, виносити місяць для научних, а дві неділі для белетристичних книжок: для приміру можна навіть накладати кару за проволоку, хоть би тільки по 10 сотиків за кождий день поречинци (Кузеля, 1910, 9)

// пол. kara — 1) покарання; 2) штраф.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кара — (здійснення на комусь якогось засуду) покарання, покута, (жорстока) розправа. Словник синонімів Полюги
  2. кара — ка́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. кара — (призначена кому) покарання, покара; (дія) КАРАННЯ; (тілесна) екзекуція; (грошова) штраф, пеня, р. гривна; (дисциплінарна) стягнення. Словник синонімів Караванського
  4. кара — I відплата, догана, запотиличка, запотиличник, ляпас, мста, наганяй (нар.), нахлобучка, отченаш (перен.), покара, покарання, покута, помста, потиличник, почубеньки, прочухан, розплата, скарання, укарання Фразеологічні синоніми: Божа кара; гнів Божий... Словник синонімів Вусика
  5. кара — -и, ж. 1》 Суворе покарання, відплата за що-небудь. || Катування. || Страта. [Чиста] кара Божа (Господня) — уживається для вираження сильного незадоволення ким-, чим-небудь; горе, нещастя, напасть. 2》 діал. Штраф. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. Кара — Символічне застереження кандидату наприкінці церемонії присвяти. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  7. кара — Без кари нема поправи. Укараний не робить більше лиха, щоб знова не потерпіти. Бог буком не карає. Кара від Бога приходить у ріжних формах. І на тебе жде куна, як будеш така як вона. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. кара — ПОКАРА́ННЯ (засіб впливу на того, хто вчинив якийсь злочин, має якусь провину тощо), КА́РА, ПОКУ́ТА, ПОКА́РА поет., книжн., КА́РНІСТЬ заст.; РОЗПРА́ВА (жорстоке або несправедливе); ЕКЗЕКУ́ЦІЯ заст. (тілесне); ПРОЧУХА́Н розм., ТЮ́ЖКА розм., БІЙ заст. Словник синонімів української мови
  9. кара — КА́РА, и, ж. 1. Суворе покарання, відплата за що-небудь. Еней з Сивиллою гляділи, Якії муки тут терпіли, Якая кара всім була (Котл. Словник української мови в 11 томах
  10. кара — Кара, -ри ж. 1) Наказаніе. Стоять Гонта з Залізняком, кричать: «Ляхам кари! Кари ляхам, щоб каялись». Шевч. 187. Се кара божа на нас. Мет. 263. 2) Гнѣвъ, немилость. А я живу в божій карі: не дав мені Господь пари. Мет. 57. ум. каронька. Яку б же нам, славним запорожцям, та кароньку дати? н. п. Словник української мови Грінченка