кара
Без кари нема поправи.
Укараний не робить більше лиха, щоб знова не потерпіти.
Бог буком не карає.
Кара від Бога приходить у ріжних формах.
І на тебе жде куна, як будеш така як вона.
Куна — місце в церковнім притворі, де в сорок днів по породі прив'язувано дівчину-матір (покритку) на час богослуження, а старші жінки говорили повисші слова до проходячих дівчат. Хлопців звідників не виставлювано на публичне посьміховиско.
Кара за кривду приходить помалу, але певно.
Кривда не мине безкарно.
Кого Бог хоче вкарати, тому розум відбирає.
Чоловік сам себе так поведе, що потерпить.
Ні лихому кари, ні доброму справи.
Нарікання на лихий суд, що лихих не карає і не дає справедливости добрим.
Одного скарання, десятьом покаяння.
Покарання одного лиходія є наукою десятьом не робити лиха.
Як є надгорода за добро, то повинна бути й кара за зло.
Коли впоминаємося надгороди за добрі діла, то впоминаймося і кари за лихі.
Карай добру дитину, щоби не стала злою, а злу, щоби не стала гіршою.
Виправдання покарання.
Як йому кару дати — оженить його, то буде знати.
Жарт про покарання одруженням.
Значення в інших словниках
- кара — (здійснення на комусь якогось засуду) покарання, покута, (жорстока) розправа. Словник синонімів Полюги
- кара — ка́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кара — Ка́ра. Штраф. Марки почтові мусять бути приліплені тільки на передній (адресовій) стороні письма, инакше прийдесь адресатам платити кару (Б. Українська літературна мова на Буковині
- кара — (призначена кому) покарання, покара; (дія) КАРАННЯ; (тілесна) екзекуція; (грошова) штраф, пеня, р. гривна; (дисциплінарна) стягнення. Словник синонімів Караванського
- кара — I відплата, догана, запотиличка, запотиличник, ляпас, мста, наганяй (нар.), нахлобучка, отченаш (перен.), покара, покарання, покута, помста, потиличник, почубеньки, прочухан, розплата, скарання, укарання Фразеологічні синоніми: Божа кара; гнів Божий... Словник синонімів Вусика
- кара — -и, ж. 1》 Суворе покарання, відплата за що-небудь. || Катування. || Страта. [Чиста] кара Божа (Господня) — уживається для вираження сильного незадоволення ким-, чим-небудь; горе, нещастя, напасть. 2》 діал. Штраф. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Кара — Символічне застереження кандидату наприкінці церемонії присвяти. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
- кара — ПОКАРА́ННЯ (засіб впливу на того, хто вчинив якийсь злочин, має якусь провину тощо), КА́РА, ПОКУ́ТА, ПОКА́РА поет., книжн., КА́РНІСТЬ заст.; РОЗПРА́ВА (жорстоке або несправедливе); ЕКЗЕКУ́ЦІЯ заст. (тілесне); ПРОЧУХА́Н розм., ТЮ́ЖКА розм., БІЙ заст. Словник синонімів української мови
- кара — КА́РА, и, ж. 1. Суворе покарання, відплата за що-небудь. Еней з Сивиллою гляділи, Якії муки тут терпіли, Якая кара всім була (Котл. Словник української мови в 11 томах
- кара — Кара, -ри ж. 1) Наказаніе. Стоять Гонта з Залізняком, кричать: «Ляхам кари! Кари ляхам, щоб каялись». Шевч. 187. Се кара божа на нас. Мет. 263. 2) Гнѣвъ, немилость. А я живу в божій карі: не дав мені Господь пари. Мет. 57. ум. каронька. Яку б же нам, славним запорожцям, та кароньку дати? н. п. Словник української мови Грінченка