карання

Значення в інших словниках

1. карання — кара́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. карання — (дія) покарання, накладання кари, з. карність; (наруга) катування, мордування. Словник синонімів Караванського
3. карання — МУ́КА (стан, зумовлений фізичними болями, душевними переживаннями тощо), МУ́КИ, СТРАЖДА́ННЯ, ТОРТУ́РИ (ТОРТУ́РА рідше), МОРДУВА́ННЯ, БОЛІ́ННЯ, КАРА́ННЯ, КАТУВА́ННЯ, МИТА́РСТВО книжн., ГРИЗО́ТА розм., ГРИ́ЖА діал. (важкі переживання). Словник синонімів української мови
4. карання — Кара́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. карання — КАРА́ННЯ, я, с. Дія за знач. кара́ти. Словник української мови в 11 томах
6. карання — Кара́ння, -ня с. Наказаніе. Не боже карання, своє дуровання. Ном. № 7044. Словник української мови Грінченка