карантин

каранти́н

-у, ч.

1》 Ізоляція на певний час осіб, хворих на заразну хворобу, або тих, хто мав контакт із такими хворими; адміністративні та медико-санітарні заходи для припинення заразної хвороби.

|| Адміністративно-ветеринарні заходи, щоб не допустити виникнення й поширення заразних хвороб свійських тварин.

2》 Санітарний пункт для огляду, перевірки осіб, тварин, плодів, товарів, транспорту тощо, які прибувають із місцевості, де поширена епідемія.

|| Приміщення для тимчасової ізоляції заразнохворих людей і тварин.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карантин — каранти́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. карантин — КАРАНТИНА див. ІЗОЛЯЦІЯ. Словник синонімів Караванського
  3. карантин — каранти́н (італ. quarantena, від quaranta giorni – сорок днів) 1. Сукупність адміністративних і медико-санітарних заходів, за допомогою яких запобігають поширенню інфекційних хвороб людини, а також знищують вогнище інфекцій. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. карантин — Примусова ізоляція людей, тварин та інфікованих товарів; триває упродовж усього періоду перебігу певної хвороби (колись 40 днів — звідси назва). Універсальний словник-енциклопедія
  5. карантин — КАРАНТИ́Н, у, ч. 1. Ізоляція на певний час осіб, хворих на заразну хворобу, або тих, хто мав контакт із такими хворими; адміністративні та медико-санітарні заходи для припинення заразної хвороби. Словник української мови в 11 томах
  6. карантин — (фр.) Комплекс складських і житлових споруд у прикордонних і портових містах, що створювався для санітарної безпеки країни у XVIII–XIX ст. Архітектура і монументальне мистецтво