карантин

каранти́н

(італ. quarantena, від quaranta giorni – сорок днів)

1. Сукупність адміністративних і медико-санітарних заходів, за допомогою яких запобігають поширенню інфекційних хвороб людини, а також знищують вогнище інфекцій.

2. Санітарний пункт для огляду осіб, суден і товарів, що прибувають з місцевостей, де є епідемія.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карантин — КАРАНТИНА див. ІЗОЛЯЦІЯ. Словник синонімів Караванського
  2. карантин — Примусова ізоляція людей, тварин та інфікованих товарів; триває упродовж усього періоду перебігу певної хвороби (колись 40 днів — звідси назва). Універсальний словник-енциклопедія
  3. карантин — -у, ч. 1》 Ізоляція на певний час осіб, хворих на заразну хворобу, або тих, хто мав контакт із такими хворими; адміністративні та медико-санітарні заходи для припинення заразної хвороби. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. карантин — КАРАНТИ́Н, у, ч. 1. Ізоляція на певний час осіб, хворих на заразну хворобу, або тих, хто мав контакт із такими хворими; адміністративні та медико-санітарні заходи для припинення заразної хвороби. Словник української мови в 11 томах
  5. карантин — каранти́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  6. карантин — (фр.) Комплекс складських і житлових споруд у прикордонних і портових містах, що створювався для санітарної безпеки країни у XVIII–XIX ст. Архітектура і монументальне мистецтво