карантин

КАРАНТИ́Н, у, ч.

1. Ізоляція на певний час осіб, хворих на заразну хворобу, або тих, хто мав контакт із такими хворими; адміністративні та медико-санітарні заходи для припинення заразної хвороби.

Ми мусили 1&́189; місяці тримати карантин після заразливої хвороби (Л. Укр., V, 1956, 297);

Після 40 днів ізольованих, якщо вони виявилися здоровими, випускали з ізолятора. Ці заходи дістали назву карантин (від французького слова «карант», що значить сорок) (Підручник дезинф., 1953, 60);

Того року [1849] холера лютувала по всій Росії, а потім з’явилася й завезена з Індії бубонна чума. Скрізь встановили карантин, з зараженої місцевості не приймали посилок, а листи обкурювали сіркою (Тулуб, В степу.., 1964, 299);

// Адміністративно-ветеринарні заходи, щоб не допустити виникнення й поширення заразних хвороб свійських тварин.

Карантин рогатої худоби.

2. Санітарний пункт для огляду, перевірки осіб, тварин, плодів, товарів, транспорту тощо, які прибувають із місцевості, де поширена епідемія. Тримати в карантині;

// Приміщення для тимчасової ізоляції заразно-хворих людей і тварин.

За півкілометра від ферми споруджується ще один свинарник-карантин (Веч. Київ, 11. IX 1957, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карантин — КАРАНТИНА див. ІЗОЛЯЦІЯ. Словник синонімів Караванського
  2. карантин — Примусова ізоляція людей, тварин та інфікованих товарів; триває упродовж усього періоду перебігу певної хвороби (колись 40 днів — звідси назва). Універсальний словник-енциклопедія
  3. карантин — каранти́н (італ. quarantena, від quaranta giorni – сорок днів) 1. Сукупність адміністративних і медико-санітарних заходів, за допомогою яких запобігають поширенню інфекційних хвороб людини, а також знищують вогнище інфекцій. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. карантин — -у, ч. 1》 Ізоляція на певний час осіб, хворих на заразну хворобу, або тих, хто мав контакт із такими хворими; адміністративні та медико-санітарні заходи для припинення заразної хвороби. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. карантин — каранти́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  6. карантин — (фр.) Комплекс складських і житлових споруд у прикордонних і портових містах, що створювався для санітарної безпеки країни у XVIII–XIX ст. Архітектура і монументальне мистецтво