карбованчик

КАРБО́ВАНЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до карбо́ванець.

— Ми щоразу де карбованчика заробимо.., то й одішлемо (Барв., Опов.., 1902, 499);

— Ну, давай ще хоч карбованчика… як заходжуватись, то заходжуватись… (Вовчок, VI, 1956, 290).

Значення в інших словниках

1. карбованчик — карбо́ванчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. карбованчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до карбованець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. карбованчик — Карбованчик, -ка м. ум. отъ карбованець.  Словник української мови Грінченка