карбованчик
КАРБО́ВАНЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до карбо́ванець.
— Ми щоразу де карбованчика заробимо.., то й одішлемо (Барв., Опов.., 1902, 499);
— Ну, давай ще хоч карбованчика… як заходжуватись, то заходжуватись… (Вовчок, VI, 1956, 290).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- карбованчик — карбо́ванчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- карбованчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до карбованець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- карбованчик — Карбованчик, -ка м. ум. отъ карбованець. Словник української мови Грінченка