картатися
КАРТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. Докоряти собі; каратися, мучитися.
О, тоді не картайся, що сміло береш, без вагання, палкими руками небезпечний той дар (Л. Укр., І, 1951, 224);
«Краще б таки було піти за гуртом…» ледве не вголос картався [Юхим] думкою, приховуючись між вербами та калиновими кущами (Ле, Ю. Кудря, 1956, 8).
Словник української мови (СУМ-11)