каріатиди
КАРІАТИ́ДИ, ти́д, мн. (одн. каріати́да, и, ж.), архт. Вертикальні підпори, що мають вигляд жіночих постатей.
[Д. Жуан:] Сяя постать була мов буйна хвиля, а тепера подібна до тії [тієї] каріатиди, що держить на собі тягар камінний (Л. Укр., III, 1952, 387);
В неї миловидне обличчя, гарна шия і плечі. Але вона велика дівчина, схожа чимось на античну каріатиду (Довж., Зач. Десна, 1957, 514).
Словник української мови (СУМ-11)