1. Словник української мови в 11 томах

каріатиди

КАРІАТИ́ДИ, ти́д, мн. (одн. каріати́да, и, ж.), архт. Вертикальні підпори, що мають вигляд жіночих постатей.

[Д. Жуан:] Сяя постать була мов буйна хвиля, а тепера подібна до тії [тієї] каріатиди, що держить на собі тягар камінний (Л. Укр., III, 1952, 387);

В неї миловидне обличчя, гарна шия і плечі. Але вона велика дівчина, схожа чимось на античну каріатиду (Довж., Зач. Десна, 1957, 514).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каріатиди — -тид, мн. (одн. каріатида, -и, ж.), архіт. Вертикальні підпори, що мають вигляд жіночих постатей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. каріатиди — (грец. karyatides – карійські діви), каріатид, ж., архт. Вертикальна підпора (колона) у вигляді жіночої постаті, що підтримує перекриття. Й самим собою буть нам скоро надокучить. Поміж: народами ми лиш каріатиди. Котрому предкові подяку воздаю? (Т.1, кн. Словник поетичної мови Василя Стуса