1. Словник поетичної мови Василя Стуса

каріатиди

(грец. karyatides – карійські діви), каріатид, ж., архт. Вертикальна підпора (колона) у вигляді жіночої постаті, що підтримує перекриття.

Й самим собою буть нам скоро надокучить.

Поміж: народами ми лиш каріатиди.

Котрому предкові подяку воздаю? (Т.1, кн.2:9);

Попереду каріатиди.

Супроти них — всі наші біди.

Час наближається, але як жаско! (П-2:168).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каріатиди — -тид, мн. (одн. каріатида, -и, ж.), архіт. Вертикальні підпори, що мають вигляд жіночих постатей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. каріатиди — КАРІАТИ́ДИ, ти́д, мн. (одн. каріати́да, и, ж.), архт. Вертикальні підпори, що мають вигляд жіночих постатей. [Д. Жуан:] Сяя постать була мов буйна хвиля, а тепера подібна до тії [тієї] каріатиди, що держить на собі тягар камінний (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах