керея
кере́я
Ї, ж., заст., іст. Верхній довгий суконний одяг із відлогою.
...а вже керею на ліврею
міняє вічна ненасить. (Т.1, кн.2:90);
Керея слави лопотить на вітрі
і ріже виднокіл пегасів клус... (ЗД:73).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- керея — КЕРЕ́Я див. кире́я. Словник української мови у 20 томах
- керея — 1. укр. довгий, суконний, широкий, без всякого стану одяг, свита-сіряк з каптуром; 2. одяг прямоспинного крою із вставними клинами по боках, який носили заможні верстви сільського населення (переважно серед козацької верхівки). Універсальний словник-енциклопедія
- керея — Кере́я, -ре́ї, -ре́єю; -ре́ї, -ре́й Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- керея — Кере́я, -ре́ї ж. = кирея. Уповала, мамцю, на керею, — думала бути попадею. Мет. 237. Словник української мови Грінченка