кастаньєти
КАСТАНЬЄ́ТИ, є́т, мн. (одн. кастаньє́та, и, ж.). Поширений в Іспанії, Італії та в країнах Латинської Америки ударний музичний інструмент із дерева або пластмаси у вигляді двох мушель, зв’язаних шнурком на одному кінці; уживається для відбивання ритму під час виконання народних іспанських танців.
Глянь,— свистять і літають мечі, А у наших руках кастаньєти,— Ми танцюєм, в танок зовучи (Олесь, Вибр., 1958, 155);
Летять слівця, мов ті колючки, Під дзвін і ляскіт кастаньєт (Вороний, Вибр., 1959, 192);
*Образно. Гаряче повітря танцювало тарантелу по скелях, а в сірих маслинах цикади грали на кастаньєтах (Коцюб., II, 1955, 293).
Словник української мови (СУМ-11)