кастаньєти
КАСТАНЬЄ́ТИ, є́т, мн. (одн. кастаньє́та, и, ж.).
Поширений в Іспанії, Італії та країнах Латинської Америки ударний музичний інструмент із дерева або пластмаси у вигляді двох мушель, зв'язаних шнурком на одному кінці.
Летять слівця, мов ті колючки, Під дзвін і ляскіт кастаньєт (М. Вороний);
Соловейко ніби зазирнув йому в папір, страшенно зрадів, зацмокав, заахкав, задріботів, заплескав у кастаньєти (В. Винниченко);
Глянь, – свистять і літають мечі, А у наших руках кастаньєти, – Ми танцюєм, в танок зовучи (О. Олесь);
Мадонна і святий Йосип до циган поспішають: згублені кастаньєти всюди марно шукають (В. Стус);
* Образно. Гаряче повітря танцювало тарантелу по скелях, а в сірих маслинах цикади грали на кастаньєтах (М. Коцюбинський);
* У порівн. Ось старий почав підстрибувати, мушлі заторохтіли, мов кастаньєти (І. Росоховатський).
Словник української мови (СУМ-20)