категоричний
КАТЕГОРИ́ЧНИЙ, а, е. Безумовний, рішучий.
Наливайко, не чекаючи, звелів: — Давай по другому, надбав пороху! — За брамою почули той категоричний наказ (Ле, Наливайко, 1957, 281);
Прийшов до категоричного висновку (Збан., Єдина, 1959, 138);
Не менш істотною є категорична заборона давати дітям алкогольні напої (Шк. гігієна, 1954, 56);
// Який не допускає заперечень.
[Бережний:] Мої заступники не зуміли виконати моїх категоричних директив (Мик., І, 1957, 387).
∆ Категори́чне су́дження, лог.— безумовне судження.
Категоричним судженням називається таке судження, в якому в безумовній формі відображається факт наявності чи відсутності зв’язку між предметом і ознакою (Логіка, 1953, 57).
Словник української мови (СУМ-11)