катів
КА́ТІВ, това, тове.
1. Прикм. до кат 1.
Він гукнув: «Смерть німецьким загарбникам!» і скочив до безодні, не чекаючи доторку катової руки (Ю. Янов., Мир, 1956, 164).
2. лайл. Уживається в знач. бісів, чортів.
— Надозолила мені катова дзундзуриха (Вовчок, VI, 1956, 265).
Словник української мови (СУМ-11)