каюта
КАЮ́ТА, и, ж. Житлове приміщення на кораблі для екіпажу й пасажирів.
В моїй каюті французькі монахи і турецький комерсант (Коцюб., III, 1956, 349);
Маленький гурток подорожніх притих, не почуєш і слова, лише по каютах порожніх іде якась жаска розмова (Л. Укр., І, 1951, 308);
Оглянувши себе в дзеркало, боцман Смола вийшов із своєї каюти (Ткач, Моряки, 1948, 6);
// Службове приміщення на кораблі певного призначення.
Знайшовши помічника Сашу Лялича, командир пройшов з ним у маленьку каюту, яка служила складом запасних частин і мастила (Донч., VI, 1957, 500).
Словник української мови (СУМ-11)