каючок

КАЮЧО́К, чка́, ч. Зменш. до каю́к¹.

Харон же зараз схаменувся, Разів з чотири погребнувся І з каючком причалив к ним (Котл., І, 1952, 133);

Полковник пересів на каючок і поплив повз берег, щоб оглянути його з води (Панч, Гомон. Україна, 1954, 315).

Значення в інших словниках

1. каючок — каючо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. каючок — -чка, ч. Зменш. до каюк I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. каючок — КАЮЧО́К, чка́, ч. Зменш. до каю́к¹. Харон же зараз схаменувся, Разів з чотири погребнувся І з каючком причалив к ним [до них] (І. Котляревський); Її каючок круто повернувся й подався вузеньким рівчачком поміж низенькою осокою (Олесь Досвітній)...  Словник української мови у 20 томах
4. каючок — Каючо́к, -чка м. ум. отъ каю́к.  Словник української мови Грінченка