каючок

КАЮЧО́К, чка́, ч.

Зменш. до каю́к¹.

Харон же зараз схаменувся, Разів з чотири погребнувся І з каючком причалив к ним [до них] (І. Котляревський);

Її каючок круто повернувся й подався вузеньким рівчачком поміж низенькою осокою (Олесь Досвітній);

Полковник пересів на каючок і поплив повз берег, щоб оглянути його з води (П. Панч);

Рятiвний каючок, власноруч просмолений з допомогою паяльної лампи, пiшов i пiшов тепер на морськi простори, гуляє десь, як просмолена запорiзька байда (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. каючок — каючо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. каючок — -чка, ч. Зменш. до каюк I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. каючок — КАЮЧО́К, чка́, ч. Зменш. до каю́к¹. Харон же зараз схаменувся, Разів з чотири погребнувся І з каючком причалив к ним (Котл., І, 1952, 133); Полковник пересів на каючок і поплив повз берег, щоб оглянути його з води (Панч, Гомон. Україна, 1954, 315).  Словник української мови в 11 томах
4. каючок — Каючо́к, -чка м. ум. отъ каю́к.  Словник української мови Грінченка