каїн
КА́ЇН, а, ч., зневажл. Про братовбивця, зрадника, злочинця тощо.
Гострив [Мамай шаблюку] щодня, бо й тупив щодня, від каїнів усяких одбиваючись (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 8).
Словник української мови (СУМ-11)КА́ЇН, а, ч., зневажл. Про братовбивця, зрадника, злочинця тощо.
Гострив [Мамай шаблюку] щодня, бо й тупив щодня, від каїнів усяких одбиваючись (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 8).
Словник української мови (СУМ-11)