Значення в інших словниках
-
Каїн —
Ка́їн іменник чоловічого роду, істота ім'я
Орфографічний словник української мови
-
каїн —
Братовбивця, душогуб; злочинець; зрадник; нелюд.
Словник синонімів Караванського
-
Каїн —
За біблійною легендою, Каїн, один з синів Адама і Єви, убив свого брата Авеля (це було перше вбивство на землі). Розгніваний бог поклав на його чоло тавро злочину – "каїнову печать".
Словник крилатих висловів
-
Каїн —
-а, ч. 1》 За біблійною легендою – син Адама і Єви, який підступно вбив свого брата Авеля. 2》 зневажл. Про братовбивця, зрадника, злочинця тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
каїн —
(-а) ч.; крим., мол. Особа, яка скуповує крадені речі. БСРЖ, 237; ПСУМС, 30; ЯБМ, 1, 402.
Словник жарґонної лексики української мови
-
каїн —
БРАТОВБИ́ВЦЯ (убивця свого брата або побратима, однодумця, співвітчизника і т. ін.); КА́ЇН зневажл. (ужив. і в знач. зрадника інтересів близької людини або людей).
Словник синонімів української мови
-
Каїн —
Ка́їн, -на, -нові, -не!
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
каїн —
КА́ЇН, а, ч., зневажл. Про братовбивця, зрадника, злочинця тощо. Гострив [Мамай шаблюку] щодня, бо й тупив щодня, від каїнів усяких одбиваючись (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 8).
Словник української мови в 11 томах