квітковий
КВІТКО́ВИЙ, а, е.
1. Який має квітки як органи розмноження.
Останній тип [маточкових рослин] звичайно називають покритонасінними (бо насіння утворюється в плоді), або квітковими (є квітка) (Практ. з систем, та морф. рослин, 1955, 59);
Від вищих квіткових рослин.. вони [водорості] відрізняються простішою організацією й анатомічною будовою (Наука.., 1, 1960, 24).
2. у знач. ім. квітко́ві, вих, мн. Рослини, що розмножуються за допомогою квіток (у 1 знач.).
Відомо, що квіткові — наймолодший клас рослин (Бджоли, 1955, 90).
КВІТКОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до кві́тка.
Він подякував садівникові, що з радістю показав йому своє квіткове царство, і пішов поблукати садом (Сміл., Сад, 1952, 132);
Квіткове стебло;
// Зробл. із квіток.
Квітучий газон є дуже ефектним квітковим оформленням (Озелен. колг. села, 1955,157);
// Утворений намальованими, вишитими або вирізьбленими квітками.
Квітковий орнамент українських килимів відзначається великою різноманітністю форм (Нар. тв. та етн.. З, 1962, 110);
// Признач. для квітів і їх вирощування.
До Софіїної кімнати занесла покоївка бузок, поставила в квіткову вазу (Шиян, Вибр., 1947, 131);
Квіткова оранжерея;
// Признач. для продажу квітів.
Квіткова крамниця; Квітковий кіоск;
// Вигот. із квітів (у 1 знач.).
Квітковий одеколон.
Словник української мови (СУМ-11)