квітковий

КВІТКО́ВИЙ, а, е.

1. Який має квітки як органи розмноження.

Останній тип [маточкових рослин] звичайно називають покритонасінними (бо насіння утворюється в плоді), або квітковими (є квітка) (Практ. з систем, та морф. рослин, 1955, 59);

Від вищих квіткових рослин.. вони [водорості] відрізняються простішою організацією й анатомічною будовою (Наука.., 1, 1960, 24).

2. у знач. ім. квітко́ві, вих, мн. Рослини, що розмножуються за допомогою квіток (у 1 знач.).

Відомо, що квіткові — наймолодший клас рослин (Бджоли, 1955, 90).

КВІТКОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до кві́тка.

Він подякував садівникові, що з радістю показав йому своє квіткове царство, і пішов поблукати садом (Сміл., Сад, 1952, 132);

Квіткове стебло;

// Зробл. із квіток.

Квітучий газон є дуже ефектним квітковим оформленням (Озелен. колг. села, 1955,157);

// Утворений намальованими, вишитими або вирізьбленими квітками.

Квітковий орнамент українських килимів відзначається великою різноманітністю форм (Нар. тв. та етн.. З, 1962, 110);

// Признач. для квітів і їх вирощування.

До Софіїної кімнати занесла покоївка бузок, поставила в квіткову вазу (Шиян, Вибр., 1947, 131);

Квіткова оранжерея;

// Признач. для продажу квітів.

Квіткова крамниця; Квітковий кіоск;

// Вигот. із квітів (у 1 знач.).

Квітковий одеколон.