квітнути
КВІ́ТНУТИ, ну, неш, недок.
1. Розкриватися, розпускатися (про квіти); цвісти.
Матіола квітла на грядках.. І лила лукаво-ніжний пах (Рильський, І, 1960, 304);
*Образно. Як ти [Т. Шевченко] в неволі нудив світом На чужині, В твоїй душі все квітли пишним цвітом Твої пісні (Сам., І, 1958, 139);
// Бути в квітах.
Все дужче й дужче натискала весна, кущі квітли, поля дружно зеленіли (Ю. Янов., II, 1954, 56).
2. перен. Бути в розквіті; мати здоровий, гарний вигляд.
Вона тепер квітла, як калина (Кач., II, 1958, 468);
Болеслав, як молодший, першим уклонився Данилові. — А ти все квітнеш? — засміявся Данило (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 599).
3. перен. Процвітати, успішно розвиватися.
Квітне Україна, як весняний сад (Сос., Близька далина, 1960, 46);
Який чудовий кругозір І даль яка барвиста! Ще рік тому тут був пустир, А зараз квітне місто (Шер., Дружбою.., 1954, 8).
Словник української мови (СУМ-11)