квітучий

КВІТУ́ЧИЙ, а, е.

1. Укритий квітами.

Очима перебігав він квітучі поля округи (Вовчок, І, 1955, 350);

Пролинувши через квітучу луку, вона піднялась на гору, стала з очей зникати… (Мирний, І, 1949, 168);

// Пишно розквітлий, розкішний.

Тільки серце моє крила туга німа, Не втішала квітуча природа (Граб., І, 1959, 163).

2. перен. Який має прекрасний зовнішній вигляд; повний сил, здоров’я.

Раптом до їдальні зайшов молодий красень, веселий, квітучий (Збан., Сеспель, 1961, 138);

// Свіжий, здоровий (про обличчя, вигляд).

Квітуче, рожеве обличчя з красивими правильними рисами, добродушна усмішка і густий голос — все це говорило про незвичайне здоров’я цієї людини (Мик., II, 1957, 499).

3. перен. Який успішно розвивається, процвітає.

О, недаремно йшли вони [арсенальні] в кривавий дим, У пурпурову піну!..— Квітуча, гомінка, склади подяку їм, Радянська Україно! (Рильський, І, 1956, 162);

В зелені встають квітучі Веселі села (Дор., Серед степу.., 1952, 41).

Значення в інших словниках

1. квітучий — квіту́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. квітучий — [кв'ітучией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і  Орфоепічний словник української мови
3. квітучий — -а, -е. 1》 Укритий квітами. || Пишно розквітлий, розкішний. 2》 перен. Який має прекрасний зовнішній вигляд; повний сил, здоров'я. || Свіжий, здоровий (про обличчя, вигляд). 3》 перен. Який успішно розвивається, процвітає.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. квітучий — КВІТУ́ЧИЙ, а, е. 1. Укритий квітами. Очима перебігав він квітучі поля округи (Марко Вовчок); Пролинувши через квітучу луку, вона піднялась на гору, стала з очей зникати... (Панас Мирний); // Який квітне; квітконосний (у 2 знач.), квітний.  Словник української мови у 20 томах
5. квітучий — ЗДОРО́ВИЙ (який має міцне здоров'я), ДУ́ЖИЙ, КВІТУ́ЧИЙ (здоровий, свіжий). (Принцеса:) Ти певне знов здоровим, дужим станеш, але для мене ти вже вмер (Леся Українка); До їдальні зайшов молодий красень, веселий, квітучий (Ю. Збанацький). — Пор.  Словник синонімів української мови