квітувати

КВІТУВА́ТИ, у́є, недок.

1. Викидати квіти; квітнути, цвісти.

Густішою стіною сплелося жито, що почало вже квітувати,— пустило із себе дух свого цвіту (Вас., І, 1959, 124);

І всюди, всюди,— аж ніби холодно ставало від білого цвіту! — скрізь квітувала калина… (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 98);

// Бути вкритим квітами, мати квіти.

В травні на Україні квітує земля (Смолич, День.., 1950, 54);

Степ квітував. Незайманий, звіку неораний, високотравний… (Гончар, Таврія, 1952, 183);

*Образно. І, хоч життя, як зрілий плід, Але серця квітують квітом (Дмит., Вітчизна, 1948, 120).

2. перен. Процвітати, успішно розвиватися.

Нині, як, мабуть, ніколи, розвивається й квітує у нашій республіці художня самодіяльність (Літ. газ., 21.Х 1960, 2).

Значення в інших словниках

1. квітувати — Квітува́ти: — звільнятися [27]  Словник з творів Івана Франка
2. квітувати — квітува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. квітувати — див. рости; цвісти  Словник синонімів Вусика
4. квітувати — -ує, недок. 1》 Викидати квіти; квітнути, цвісти. || Бути вкритим квітами, мати квіти. 2》 перен. Процвітати, успішно розвиватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. квітувати — КВІТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. тільки 3 ос. Викидати квіти; квітнути, цвісти. Густішою стіною сплелося жито, що почало вже квітувати, – пустило із себе дух свого цвіту (С. Васильченко); І всюди, всюди, – аж ніби холодно ставало від білого цвіту!...  Словник української мови у 20 томах
6. квітувати — квітува́ти давати квитанцію (ст) ◊ відібра́в та й не квітува́в про того, хто зазнав неприємностей (Франко)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. квітувати — ПРОЦВІТА́ТИ (успішно розвиватися у сприятливих умовах), РОЗКВІТА́ТИ, РОЗЦВІТА́ТИ рідше, ЦВІСТИ́, КВІ́ТНУТИ, КВІТУВА́ТИ, ПРОКВІТА́ТИ розм., ВЕСНІ́ТИ поет. — Док.: процвісти́ рідко розкві́тнути, розцвісти́, прокві́тнути.  Словник синонімів української мови
8. квітувати — Квітува́ти, -ту́ю, -ту́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. квітувати — Квітува́ти, -ту́ю, -єш гл. Цвѣсти (о хлѣбныхъ злакахъ). Жито квітує. Ном. № 10162.  Словник української мови Грінченка