квітувати

ПРОЦВІТА́ТИ (успішно розвиватися у сприятливих умовах), РОЗКВІТА́ТИ, РОЗЦВІТА́ТИ рідше, ЦВІСТИ́, КВІ́ТНУТИ, КВІТУВА́ТИ, ПРОКВІТА́ТИ розм., ВЕСНІ́ТИ поет. — Док.: процвісти́ рідко розкві́тнути, розцвісти́, прокві́тнути. (Річард:) В тих палацах, немов заморські квіти, процвітають таланти виборні (Леся Українка); В цій любові розквітати Будеш вічно, краща в світі, Земле моя, світла мати (М. Нагнибіда); Вічна слава братам, що упали в бою, щоб життя розцвітало й шуміло (В. Сосюра); Жили, цвіли, сміялися, любили Веселі хлопці (М. Рильський); Я там любив і працював. Там квітло щастя золотеє і одцвіло... (В. Сосюра); — Чи ж можна так хнюпитись, .. коли навколо квітує життя? (Ю. Збанацький); Всьому давала лад Уляна, і, тільки дякуючи їй, проквітало домашнє господарство (Григорій Тютюнник).

ЦВІСТИ́ (про квіти — розкриватися, розпускатися; про людину тощо — бути в розквіті сил), КВІ́ТНУТИ, ПРОЦВІТА́ТИ, КВІТУВА́ТИ, КРАСУВА́ТИСЯ (перев. про злаки). Цвітуть в Херсоні абрикоси, Черешні в Знам'янці цвітуть, Весна квітчає буйні коси І вируша в далеку путь (Л. Дмитерко); Кущами пишними квітнули маки червоні... (А. Головко); Серед кущів на вогкій землі процвітає шафран (М. Коцюбинський); Земля відчула першу ласку, І квітне поле по весні (Т. Масенко); Квітувало жито, красувалося... (С. Васильченко); На городі в Кащука усе квітує (Ю. Бедзик). — Пор. 1. буя́ти.

Значення в інших словниках

1. квітувати — Квітува́ти: — звільнятися [27]  Словник з творів Івана Франка
2. квітувати — квітува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. квітувати — див. рости; цвісти  Словник синонімів Вусика
4. квітувати — -ує, недок. 1》 Викидати квіти; квітнути, цвісти. || Бути вкритим квітами, мати квіти. 2》 перен. Процвітати, успішно розвиватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. квітувати — КВІТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. тільки 3 ос. Викидати квіти; квітнути, цвісти. Густішою стіною сплелося жито, що почало вже квітувати, – пустило із себе дух свого цвіту (С. Васильченко); І всюди, всюди, – аж ніби холодно ставало від білого цвіту!...  Словник української мови у 20 томах
6. квітувати — квітува́ти давати квитанцію (ст) ◊ відібра́в та й не квітува́в про того, хто зазнав неприємностей (Франко)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. квітувати — Квітува́ти, -ту́ю, -ту́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. квітувати — КВІТУВА́ТИ, у́є, недок. 1. Викидати квіти; квітнути, цвісти. Густішою стіною сплелося жито, що почало вже квітувати,— пустило із себе дух свого цвіту (Вас., І, 1959, 124); І всюди, всюди,— аж ніби холодно ставало від білого цвіту!...  Словник української мови в 11 томах
9. квітувати — Квітува́ти, -ту́ю, -єш гл. Цвѣсти (о хлѣбныхъ злакахъ). Жито квітує. Ном. № 10162.  Словник української мови Грінченка