гл. Цвѣсти (о хлѣбныхъ злакахъ). Жито квітує. Ном. № 10162.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
квітувати —
Квітува́ти: — звільнятися [27]
Словник з творів Івана Франка
квітувати —
квітува́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
квітувати —
див. рости; цвісти
Словник синонімів Вусика
квітувати —
-ує, недок. 1》 Викидати квіти; квітнути, цвісти. || Бути вкритим квітами, мати квіти. 2》 перен. Процвітати, успішно розвиватися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
квітувати —
КВІТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. тільки 3 ос. Викидати квіти; квітнути, цвісти. Густішою стіною сплелося жито, що почало вже квітувати, – пустило із себе дух свого цвіту (С. Васильченко); І всюди, всюди, – аж ніби холодно ставало від білого цвіту!...
Словник української мови у 20 томах
квітувати —
квітува́ти давати квитанцію (ст) ◊ відібра́в та й не квітува́в про того, хто зазнав неприємностей (Франко)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
квітувати —
ПРОЦВІТА́ТИ (успішно розвиватися у сприятливих умовах), РОЗКВІТА́ТИ, РОЗЦВІТА́ТИ рідше, ЦВІСТИ́, КВІ́ТНУТИ, КВІТУВА́ТИ, ПРОКВІТА́ТИ розм., ВЕСНІ́ТИ поет. — Док.: процвісти́ рідко розкві́тнути, розцвісти́, прокві́тнути.
Словник синонімів української мови
квітувати —
Квітува́ти, -ту́ю, -ту́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
квітувати —
КВІТУВА́ТИ, у́є, недок. 1. Викидати квіти; квітнути, цвісти. Густішою стіною сплелося жито, що почало вже квітувати,— пустило із себе дух свого цвіту (Вас., І, 1959, 124); І всюди, всюди,— аж ніби холодно ставало від білого цвіту!...
Словник української мови в 11 томах