кельти

КЕ́ЛЬТИ, ів, мн. (одн. кельт, а, ч.; ке́льтка, и, ж.). Племена індоєвропейської мовної групи, які на початку І тисячоліття до нашої ери населяли басейни річок Сени, Рейну, Луари, Верхнього та Середнього Дунаю.

Англійська нація склалася в результаті змішання корінного населення Британських островів — кельтів з німецькими племенами — англами та саксами, .. а також з норманнами (Ек. геогр. заруб. країн, 1956, 66).

Значення в інших словниках

1. кельти — -ів, мн. (одн. кельт, -а, ч.; кельтка, -и, ж.). Племена індоєвропейської мовної групи, які на початку I тис. до н. е. населяли басейни річок Сени, Рейну, Луари, верхнього та середнього Дунаю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. кельти — КЕ́ЛЬТИ, ів, мн. (одн. кельт, а, ч.; ке́льтка, и, ж.). 1. Племена індоєвропейської мовної групи, які на початку І тис. до н. е. населяли басейни річок Сени, Рейну, Луари, верхнього та середнього Дунаю.  Словник української мови у 20 томах
3. кельти — Група індоєвроп. племен, що у I тис. до н.е. просувалися з берегів Райну, Майну та верхнього Дунаю на зх., пд. та сх.; завоювали Ґаллію (в тому числі Передальпійську- теп. Пн. Італія), а також Британські острови; на Піренейському півостр.  Універсальний словник-енциклопедія
4. кельти — Ке́льти, -тів; ке́льтський, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)