кийок
КИЙО́К, йка́, ч. Зменш. до кий¹.
Він підперезався, насунув на очі шапку і, взявши в руки кийок, пішов на вулицю (Коцюб., І, 1955, 31);
Закинувши на плечі кийка, на якому висить торбинка з харчем, ..Петру широко крокує по гладенькому асфальту (Чаб., Балкан. весна, 1960, 48);
З кийками в руках вони [школярі] бігають навколо ямки, в яку треба загнати «свинку» — дерев’яну цурку (Донч., VI, 1957, 241).
Словник української мови (СУМ-11)