кинений

КИ́НЕНИЙ, КИ́НУТИЙ. Дієпр. пас. мин. ч. до ки́нути.

Острів шипів, як розпечений камінь, кинутий в воду (Коцюб., II, 1955, 291);

Я бачив човен твій у шумі бурунів І котви, кинені край диких берегів (Зеров, Вибр., 1966, 391);

Коні, кинуті піхотинцями напризволяще, розбрівшись долиною, спокійно паслися (Гончар, III, 1959, 448);

На барикадах по вулицях — у Москві, у Петербурзі, у Харкові — точаться криваві бої. Видно, й військо все кинуте туди (Головко, II, 1957, 317);

*Образно. Кинений долею в глибоку підземну штольню, він чує сам по собі, що ті давні дні минули без повороту (Фр., IV, 1950, 28);

// ки́нено, ки́нуто, безос. присудк. сл.

Людину кинуто в воду (Ю. Янов., II, 1958, 116);

Його було кинуто в концтабір (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 62).

Значення в інших словниках

1. кинений — ки́нений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. кинений — кинутий. Дієприкм. пас. мин. ч. до кинути. || кинено, кинуто, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кинений — КИ́НЕНИЙ, КИ́НУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ки́нути. Острів шипів, як розпечений камінь, кинутий в воду (М. Коцюбинський); Я бачив човен твій у шумі бурунів І котви [кітви], кинені край диких берегів (М.  Словник української мови у 20 томах
4. кинений — Ки́нений і ки́нутий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)