кип’ятити

КИП’ЯТИ́ТИ, ячу́, яти́ш, недок., перех. і без додатка. Нагріваючи рідину, доводити її до кипіння.

Олію, дьоготь кип’ятили, Живицю, олово топили (Котл., І, 1952, 215);

У всіх випадках, коли даються антибіотики худобі й птиці, не можна кип’ятити розчини цих препаратів (Соц. твар., 3, 1956, 57);

Іриней.. ходив за ними [лікарськими травами] кудись далеко в ліс, а потім кип’ятив, сушив, розтирав (Кочура, Зол. грамота, 1960, 186);

// Тримати, варити в киплячій рідині для надання певних властивостей.

Кип’ятить Вона укинула стальне начиння (Рильський, Мости, 1948, 106);

Кип’ятити медичні інструменти.